Ich war Englisch-Lehrerin in der Ukraine. Mein geschiedener Mann lebt noch in Slowjansk und bereitet sich auf den Militärdienst vor. Nach dem Kriegsausbruch bin ich mit Yeva geflohen. Am 15. März 2022 waren wir in Greven gemeldet.

In Greven kannten wir eine polnische Familie. Mein Bruder ist mal Praktikant in Polen gewesen und hat dort den Mann kennengelernt. So wurden wir schon hier erwartet. Zwei Monate konnten wir bei der Familie wohnen.

In der Kirche habe ich einen Grevener kennengelernt, der mir geholfen hat, diese Wohnung zu finden. Das hier ist meine Traumwohnung: Zum Wohnzimmer gehört sogar eine große Terrasse.

Ich habe in der OGS in der Grundschule gearbeitet. Aber mit dem Sprachkurs ging das zeitlich nicht mehr. Mein Beruf ist Lehrerin, ich möchte wieder Englisch unterrichten. Dafür muss ich noch einen C1-Kurs machen.

Vielleicht finde ich gleichzeitig einen Minijob, um Deutsch zu üben. Bei der Arbeit in der OGS habe ich jeden Tag gesprochen. Das hat geholfen. Mein Problem ist der Satzbau. Im Ukrainischen kann man das Verb an verschiedenen Stellen platzieren, egal wo.

Am meisten fehlen mir meine Familie, Freunde und Kollegen. Sie alle musste ich hinter mir lassen. Ich hatte in der Schule gearbeitet, eine Wohnung gemietet, ein Auto gekauft. Hier habe ich nur das, was mir geschenkt wurde. Wir sind mit nur einem Koffer und meinen Dokumenten gekommen. Meine Tochter vermisst natürlich ihren Papa und die Oma.

Ich weiß nicht, ob ich wieder zurück will. Greven ist sehr ruhig. Slowjansk liegt in der Nähe von Bachmut. Dort ist es immer noch gefährlich.

Вікторія (37), Єва (12), Слов’янськ

Я працювала вчителькою англійської мови в Україні. Мій колишній чоловік, з яким ми зараз розлучені, досі живе в Слов’янську і готується до військової служби. Коли почалася війна, ми з Євою втекли. Ми зареєструвалися в Гревені 15 березня 2022 року.

У Гревені ми знали одну польську родину. Мій брат колись був на стажуванні в Польщі і познайомився там з цим чоловіком. Тож нас тут вже чекали. Ми прожили в цій родині два місяці. У церкві я познайомилася з чоловіком з Гревену, який допоміг мені знайти цю квартиру. Це квартира моєї мрії: з вітальні є навіть вихід до великої тераси.

Я працювала в групі продовженого дня (OGS) при початковій школі. Але не вийшло й надалі суміщати цю роботу з мовними курсами. Я вчителька за освітою і хочу знову викладати англійську. Для цього мені потрібно пройти курс С1. Можливо, я знайду якусь міні-роботу, щоб паралельно практикувати німецьку. Я розмовляла щодня, коли працювала в школі. Це допомагало. Моя проблема – це побудова речень. В українській мові дієслово може стояти на будь-якому місці у реченні, неважливо де.

Найбільше я сумую за своєю сім’єю, друзями та колегами. Я була вимушена залишити все. Я працювала у школі, винаймала квартиру, мала власну машину. Тут я маю лише те, що мені подарували. Ми приїхали з однією валізою та документами. Донька, звичайно, сумує за татом і бабусею.

Я не знаю, чи хочу повертатися. У Гревені дуже спокійно. Слов’янськ знаходиться біля Бахмута. Там і досі небезпечно.