Ich bin in einem ukrainischen Dorf in Moldau aufgewachsen und habe elf Jahre in Kyjiw gelebt. Mein Mann ist Iraker und hat Zahnmedizin studiert. Im März 2022 sind wir zusammen geflohen. Aber er ist nach sechs Monaten weiter in den Irak geflogen, um seine Lizenz als Zahnarzt zu machen.

In Deutschland hätte er dazu keine Möglichkeit bekommen. Jetzt lernt er Deutsch und will hier als Arzt arbeiten. Auch im Irak ist es gefährlich.

In Kyjiw hatte ich Sicherheit. Ich wusste, was ich machen wollte. Ich hatte Arbeit, Freundinnen und meine Familie. In Deutschland musste ich von vorn anfangen. Ich brauchte Unterstützung von anderen Menschen. Das war eine neue Erfahrung. Ohne meinen Mann war das alles schwierig, vor allem, als unser Sohn Amir hier zur Welt kam.

Ich habe Glück. Ich habe eine Wohnung, ich kann mit meinem Mann online reden, ich habe ein Hobby: Fotografieren. Jetzt ist alles in Ordnung. Amir ist in der Kita und ich kann endlich Sprachkurse machen. Bisher habe ich Deutsch selbst gelernt. In Greven habe ich Freundinnen, mit denen ich sprechen kann. Aber ich bin oft einsam. Die ganze Innenstadt ist für mich ein schöner Platz. Es gibt hier Liebe. Viele Leute sprechen miteinander, sie lachen. Ich brauche das. Immer, wenn ich Zeit habe, gehe ich in die Stadt.

Анастасія (29), Київ

Я виросла в українському селі в Молдові і прожила в Києві одинадцять років. Мій чоловік – іракець, вивчав стоматологію. Ми втекли разом у березні 2022 року. Але через півроку він полетів до Іраку, щоб отримати ліцензію стоматолога.

У Німеччині він би не зміг цього зробити. Зараз він вчить німецьку і хоче працювати тут лікарем. В Іраку також небезпечно. У Києві у мене була впевненість. Я знала, чим хочу займатися. У мене була робота, друзі та сім’я. У Німеччині мені довелося починати з нуля. Мені була необхідна підтримка інших людей. Це був новий досвід. Це все було важко без мого чоловіка, особливо коли тут народився наш син Амір.

Мені пощастило. У мене є квартира, я можу спілкуватися з чоловіком онлайн, у мене є хобі – фотографія. Зараз все добре. Амір ходить у садочок, і я нарешті можу ходити на мовні курси. Поки що я вивчала німецьку самостійно.

У мене є друзі в Гревені, з якими я можу поговорити. Але часто мені буває самотньо. Весь центр міста для мене – прекрасне місце. Тут панує любов. Багато людей розмовляють, сміються. Мені це потрібно. Коли у мене є час, я йду в центр міста.